top of page
  • Writer's pictureEPAIU

Інституційний розвиток, навчання, партнерство: як змінилось життя організацій, які підтримала EPAIU

На початку 2019 року Фонд, разом із Посольством Швеції, оголосив про запуск ініціативи з розвитку екологічної політики та адвокації в Україні (EPAIU). Завдання Ініціативи ми визначили просто – екологічна політика має стати ефективнішою та сприяти розвитку країни і сприяти оздоровленню довкілля України та розвитку країни в цілому.


Ядро Ініціативи склали довготривалі інституційні гранти, які б дозволили організаціям не лише продовжувати свою діяльність, але й підіймати її на якісно новий рівень. Організації ставали впливовішими, навчалися, знайомилися з іншими еко-організаціями та втілювали партнерські проєкти. Інституційний розвиток, навчання та партнерство – саме ці три компоненти були закладені в основу на самому початку і залишатимуться пріоритетами EPAIU до кінця 2022 року.


Ініціатива розрахована на 4 роки, а кожен великий інституційний грант триватиме 25 місяців. До останнього етапу конкурсного відбору дійшло 13 організацій, які працюють у дев’яти різних містах України. За півтора роки команди проходили профільні навчання, разом з експертами будували стратегії, реорганізовували внутрішні процеси та брали участь у мережувальних заходах.


Однією з вимог участі EPAIU була також прозорість організації. На думку Тетяни Кухаренко, керівниці Ініціативи, вже саме по собі виконання цієї вимоги стало складовою інституційного розвитку. Організації-учасниці вчилися бути прозорими як фінансово, так і змістовно, чітко розподіляти завдання між членами команди ще на етапі створення грантової заявки та працювати за принципом «нуль конфліктів інтересів», без будь-яких зловживань та корупційних проявів. Це і відрізняє справді спроможні організації.


«Розумна бюрократія є імунітетом, щитом організації. Процедури та політики унеможливлюють ті дії, які можуть нашкодити репутації організації. Зрештою, це є тією інституційною оболонкою, яка дає організації можливість нормально працювати, розвиватись і бути готовими до будь-яких викликів зовні», – говорить Тетяна Кухаренко.


Під час третьої щорічної конференції EPAIU ми поспілкувались з деякими грантерами Ініціативи про зміни, що відбулись за останні півтора роки в житті їхніх організацій.


Що змінилось в роботі організації?



Наталя Гозак, виконавча директорка Центру екологічних ініціатив «Екодія» (м. Київ)


«За цей час ми залучили круту фасилітаторку, щоб розробити довгострокову стратегію організації. Минулого року ми робили планування і напрацювали насправді потужний стратегічний план на наступні три роки. А цього року залучили класну команду, щоб оцінити як ми рухались в організаційному розвитку раніше і спланувати нашу траєкторію на майбутнє. У нас з’явилась можливість прокачати наших молодих кампейнерів та керівників якісним навчанням, яке стало можливим завдяки цим коштам і яке ми не могли раніше собі дозволити. Наприклад, наша бухгалтерка пройшла міжнародні сертифікаційні курси по бухгалтерії та фінансовому менеджменту».




Роман Колесник, операційний директор громадської організації «SaveDnipro» (м. Дніпро)


«Спочатку «SaveDnipro» сформувались як група місцевих активістів, аби тиснути на промислового забруднювача – компанію «ДТЕК». Власне, саме з цієї ініціативи стартувала наша організація. Тобто спочатку це була група активістів з Дніпра, яка зібралась навколо місцевої проблеми. Я приєднався до організації якраз на початку співпраці з Фондом та Посольством Швеції. Останні пару років наша команда почала дуже активно взаємодіяти з органами центральної влади – у Києві постійно відбувались зустрічі в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, в Державній екологічній інспекції та інших профільних структурах. Все це привело до переосмислення розвитку організації, яка почалась як група активістів, але виросла до національного рівня вирішення екологічних проблем. Після цього переосмислення ми почали розширюватися – тепер ми представлені не лише у Дніпрі, але й у Києві. Власне, я і став першим представником «Save Dnipro» у Києві.


Ми рухаємо процес розширення поступово, з розумінням функціоналу тих, хто до нас приєднується – тепер кожен має свої задачі та мету. У майбутньому плануємо більше активізуватись на рівні Києва, зокрема просувати еко-проєкти, робити дослідження та розслідування. Незважаючи на розширення, наша назва залишається тією ж – «Save Dnipro». І з цим пов’язаний один кумедний випадок. Якось до нас звернулись два національні телеканали в межах сюжетів про цвітіння Дніпра. Телеканали сприйняли нас як еко-захисників саме річки Дніпро, а не міста, і запропонували дати коментар і вийти у прямий ефір. Тому я б сказав, що наша назва нам допомагає – асоціація з річкою Дніпро надає нам певної глобальності, до якої ми прагнемо».




Ксенія Герелюк, проєктна менеджерка громадської організації «Екогвалт» (м. Коломия)


«Нам уже близько чотирьох років, але до того, як ми взяли участь в конкурсі на грант, ми були просто ініціативою. Тобто ми не були зареєстровані як організація! За ці півтора роки ми зареєструвались, створили структуру команди та усі внутрішні документи, побудували стратегію. Але найголовніше – ми навчились працювати як, власне, організація, а не як група активістів».




Ірина Миронова, виконавча директорка громадської організації Zero Waste Lviv (м. Львів)

«Завдяки EPAIU наша організація зросла, перш за все, професійно. Ми змогли краще вибудувати внутрішні процеси, налагодити звітність та врядування всередині організації. Ми запустили роботу правління, річне звітування та оновили логбук. Усе це допомагає нам як в комунікаційних цілях, так і в налагодженні партнерств з іншими організаціями».




Андрій Мартинюк, виконавчий директор громадської організації «Екоклуб» (м. Рівне)


«За ці півтора роки ми суттєво збільшили власну спроможність робити зовнішні зміни – всі наші працівники вчилися і продовжуються вчитися курсах, спрямованих на підвищення їхніх професійних якостей у сферах, в яких вони працюють. Із залученням фахівців з різних галузей ми розробили внутрішні документи, які регламентують нашу діяльність та зміцнили саме інституційну спроможність – як делегувати завдання в команді, поводитись та будувати комунікації під час криз, та навіть як нараховувати заробітну платню».



Анастасія Скок, проєктна менеджерка напрямку «Зелений офіс» Українського Екологічний Клуб «Зелена Хвиля» (м. Київ)


«Завдяки EPAIU ми дійсно підвищили нашу інституційну спроможність. Ще на початку фінансування ми усвідомлювали потребу покращити внутрішні організаційні процеси та процедури, підвищити нашу кваліфікацію та експертизу. Це стало можливим завдяки навчанню та залученню експертів до реорганізації нашої роботи».



Як EPAIU вплинула на діяльність організації?






Наталя Гозак, виконавча директорка Центру екологічних ініціатив «Екодія» (м. Київ)


«З початку проєкту нам вдалось налагодити системну роботу по відстоюванню достатньої якості повітря. Ми рухаємось через створення суспільного дискурсу проблеми, а тому налагодили співпрацю шістьма громадськими організаціями на місцях. Ми розвиваємо та підтримуємо їх, аби вони адвокатували на місцевому рівні потребу програм моніторингу якості повітря і давали відповідні рекомендації місцевим органам влади. У цьому питанні ми працюємо і «знизу» і «зверху», тобто активізуємо місцеві організації та налагоджуємо співпрацю з профільним міністерством. Ходимо на зустрічі із зам міністром, доносимо думку «знизу» до тих, хто приймає рішення «зверху». Як результат – коли місцеві органи влади мали подавати програми з моніторингу якості повітря, більшість з них отримали рекомендації від ініціативних груп на місцях. І ми сподіваємось, що побачимо цей вплив у готових документах».




Роман Колесник, операційний директор громадської організації «SaveDnipro» (м. Дніпро)


«Інституційний грант допоміг нам у веденні кампанії проти «ДТЕК», під час якої ми і сформували організацію. Спланувавши наші дії – акції на місцях і в Києві та перемовини на рівні міністерства – ми почали тиснути та підприємство. Завдяки цьому тиску з різних напрямків ми змусили «ДТЕК» інвестувати в екомодернізацію підприємства близько 1 мільярду. І це перший такий випадок в Україні! Тепер ми маємо прецедент, на який зможуть спиратися інші ініціативні групи та організації. І в цьому була потреба, адже майже у будь якій області є свої забруднювачі.


Оскільки наша адвокаційна діяльність не перекривала роботу самого підприємства – енергія генерувалась і люди працювали на своїх місцях – проблем із громадою міста у нас не було. Чисте повітря внаслідок встановлення фільтрів стало приємним бонусом для усіх, хто найближче жив до забруднювача».




Ксенія Герелюк, проєктна менеджерка громадської організації «Екогвалт» (м. Коломия)


«Коли ми вперше приїхали на навчання в рамках малого початкового інституційного гранту від Фонду та Посольства Швеції, ми ще навіть не знали що таке стратегія – це було якесь абстрактне поняття. Та й інші організації, з якими ми там познайомились, здавались потужнішими ніж ми. Але ми багато чому навчились і зараз можемо функціонувати на рівні з іншими».




Ірина Миронова, виконавча директорка громадської організації Zero Waste Lviv (м. Львів)


«Завдяки мережувальним заходам ми об’єднали зусилля з іншою організацією-учасницею ініціативи «Еколтава» (м. Полтава) та за підтримки наших колег з ZeroWasteEurope провели спільне дослідження нових впливів пандемії COVID-19 на генерування твердих побутових відходів та впливу карантину на систему поводження з відходами в Україні. Дослідження також було про зміни поведінки людей в період пандемії у чотирьох обраних містах – Львові, Полтаві, Миргороді та Трускавці.


За результатами дослідження ми напрацювали рекомендації для закладів громадського харчування, салонів краси та рітейлу, а також полісі бріф для органів місцевого самоврядування. В основі наших рекомендації лежало порівняння тих, що виносились в Україні з аналогічними рекомендаціями у країнах ЄС.


Ми також побачили, що пункти прийому вторсировини взагалі випали через пандемію – під час першого локдауну, навесні 2020 року, більшість з них були зачинені. Відтак, вторсировина просто накопичувалась у сміттєвих баках міст, і окрім очевидного екологічного впливу закриття пунктів також стало викликом для людей, які забезпечують своє життя за рахунок того, що вибирають вторсировину з цих контейнерів та здають на переробку. Тому зараз ми починаємо нове дослідження про групи неформальних збирачів вторсировини та їхню роль у сфері управління відходами. За його результати ми плануємо підготувати полісі бріф про те, як включити інтереси цієї маргіналізованої групи при реформування сфери управління відходами».




Андрій Мартинюк, виконавчий директор громадської організації «Екоклуб» (м. Рівне)


«Завдяки інституційному гранту ми збільшили об’єм роботи, спрямованої на реформу в сфері оцінки впливу на довкілля, чим займаємось уже не перший рік. Ми також почали розробляти довготривалий план впливу на енергетичну та кліматичну політики. Так, ми можемо направляти наші ресурси на допомогу громадам, які отримали значно більше прав та зобов’язань внаслідок реформи децентралізації, у будівництві місцевих політик щодо охорони довкілля та їх реалізації.


Але з найпомітніших впливів на нашу діяльність я б відзначив перемогу у Верховному суді по справі за позовом корпорації «Кроноспан» щодо критики їхніх планів на будівництво нового промислового підприємства у селі Городок. На момент початку кампанії ми були найпомітнішою природоохоронною організацією в Рівному, тому до нас почали звертатись люди. Боротьба із забруднювачами не була нашою профільною діяльністю на той час, але ми відчували, що маємо відповісти на запит людей.


Проаналізувавши звіти оцінки впливу на довкілля ми з’ясували, що підприємець відверто каже про те, що суттєво перевищуватиме рівень безпечної концентрації забруднювачів. Мешканці села, де планувалось будівництво, почали виступати проти нього, і запитів до нас ставало ще більше. Тому ми опублікували кілька статей на цю тему і натрапили на… судовий позов за критику «Кроноспану». Втім, ми перемогли! Рішення Верховного судущодо цієї справи було високо оцінене іншими організаціями, що задіяні у сфері захисту довкілля. Адже воно зменшує можливості для забруднювачів протидіяти участі громадян у прийнятті рішень, і навпаки – збільшує спроможність громад та громадських організацій у тиску на недобросовісних підприємців. Часто великі корпорації, що забруднюють довкілля, залякують активістів та громадян судовими позовами, через що ті бояться критикувати їхню діяльність та брати участь у кампаніях. Інституційний грант дав нам можливість займатися цією справою протягом півтора року, залучаючи профільних адвокатів. Але на цьому ми не зупинились і подали позов щодо рішення, яке дозволяє будівництво цього заводу. Наша боротьба триває».




Анастасія Скок, проєктна менеджерка напрямку «Зелений офіс» Українського Екологічний Клуб «Зелена Хвиля» (м. Київ)


«Один із наших напрямків, яким я безпосередньо займаюсь, – це «зелений офіс». У 2010-2011 роках ми були тією організацією, яка ввела цю ідею в Україну. Зараз ми якраз займаємось її адаптацією до реалій 2021 року. Крім цього, ми почали співпрацювати з комунальними підприємствами Києва та державними інституціями щодо прозорої партисипативної інвентаризації зелених зон міста. Наразі ми напрацьовуємо рекомендації, які можуть знадобитись профільним підприємствам у втіленні цього проєкту».


Матеріал було підготовлено в рамках Ініціативи з розвитку екологічної політики та адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом "Відродження" за фінансової підтримки Швеції.




2 views0 comments

Opmerkingen


bottom of page